Одинадцять зіркових гравців в історії “Поділля” Хмельницький

Що Ви знаєте про футбол Хмельниччини? Знавці Другої ліги, як приклад наведуть “Поділля” Хмельницький. Вболівальники зі стажем з ностальгією згадають “Темп” з Шепетівки початку дев’яностих. Місцеві вболівальники занурившись у спогади пригадають про чудовий сезон ФК “Красилів”, про спробу заявити про себе “Ратуші” з Кам’янець-Подільського. От і все, чим в більшості випадків завершуються пізнання основної маси про футбол хмельницької області.

Незважаючи на слабку гру команд регіону в різні часи за клуби з Хмельницької області грали далеко не останні футболісти України. Що й казати, якщо навіть провінційна, аматорська “Іскра” з Теофіполя дала дорогу у великий футбол Олександру Воловику та покійному Павлу Худзику. Були свої герої в ФК “Красилів”(Максим Штайєр ставав кращим нападником сезону 2002/2003), і звісно “Поділля”… Команда, найвищим досягненням якої було четверте місце в Першій лізі, по іменах може дати фору багатьом колективам елітного дивізіону.

Самим відомим воротарем в історії хмельницького “Поділля”(а точніше, на той момент, “Норд-АМ-Поділля”) являється Ігор Шуховцев. Так, той самий “Батя”, котрий являється легендою маріупольського “Іллічівця”, свого часу провів в Хмельницькому один сезон. В сезоні 1993/1994 року під керівництвом відомого Євгенія Лемешко Шуховцев провів 21 матч  і пропустив у свої ворота 24 голи.  Його команда зайняла 11 місце серед 22 команд Першої ліги. Вдумайтесь тільки у Першій лізі – 22 команди… То були взагалі дивні часи, юний Шевченко у складі “Динамо-2”, своїх представників у лізі мають Очаків, Мукачево, Чортків, Нікополь, Житомир, Івано-Франківськ…

По закінченню сезону, після переходу Шуховцева в вінницьку “Ниву”, яка тоді розпочинала писати найяскравішу сторінку в своїй історії, в команду з Хмельницького перебрався юний Олександр Поклонський. За “Поділля” він проведе наступні два сезони, один з яких для хмельниччан завершиться на четвертому місці. Після Хмельницького Поклонський вирушить до рідного Дніпропетровська, де протягом наступних восьми сезонів буде одним з лідерів оборони. Цікаво, що через десять років, шляхи Поклонського і Шуховцева пересічуться у сімферопольскій “Таврії” за яку обоє гравців будуть грати в 2005 році.

Головна футбольна зірка в історії регіону Володимир Капличний теж встиг пограти в Хмельницькому, хоча й лише рік. Уродженець Кам’янець-Подільського  саме в “Поділлі”(на той час “Динамо”) розпочне свою гучну кар’єру. Справжню славу захисник здобуде після переїзду в Москву, де у складі “ЦСКА” здобуде золоті медалі 1970 року. За збірну Радянського Союзу він проведе 62 матчі і навіть встигне здобути срібні медалі чемпіонату Європи 1972 року. Неодноразово гравця буде обрано в список 33 кращих гравців СРСР.

Мало хто знає, що в Хмельницькому свої перші професійні кроки робив В’ячеслав Шевчук. У віці 17 років він перебереться до “Поділля” з луцької ДЮСШ(хмельницьку команду тоді якраз тренував Віталій Кварцяний(а Ви думали, він тільки “Волинь” завжди тренував?)). В своєму дебютному сезоні він проведе у Першій лізі 36 матчів і згодом відправиться на підвищення в запорізький “Металург”. До слова, того сезону хмельниччани понизяться у класі, разом з “Вересом” з Рівного, СК “Одесою” та “Кристалом”, а путівку в еліту здобудуть два “Металурги” з Донецька та Маріуполя.

Якщо більшість приведених вище гравців розпочинали свою кар’єру в Хмельницькому на зорі свого футбольного шляху, то у випадку з Степаном Юрчишиним доля закинула його у статусі досвідченого, майстровитого виконавця з величезним досвідом. У віці 30 років легенда львівських “Карпат” перебереться до “Поділля” на один рік. В сезоні 1987/1988 року хмельницька команда виступала у Другій союзній лізі, проте за іменами майбутніх зірок мабуть була сама сильна. Чого коштує лише персона головного тренера – Мирона Маркевича, котрий прийме команду під кінець сезону. І це не враховуючи, що за два сезони до того, в команді трудився Андрій Біба.

Андрій Кирлик не застав в команді ні Маркевича, ні Бібу, проте встиг два сезони попрацювати з Григорієм Іщенко(не плутати з іншим відомим тренером). Під керівництвом батька відомого футбольного арбітра Ігоря Іщенко зірка одеського “Чорноморця” середини 00-х років зіграла 23 матчі, що для 17-річного юнака було досить непоганим результатом. Уродженець Хмельницького до свого переїзду в Одесу встигне пограти у складі “Металіста”, “Борисфена”, “ЦСКА”, “Арсеналу”, але саме у складі “Моряків” досягне найбільших успіхів. Цікаво, що після завершення футбольного шляху він прийняв духовний сан і являється зараз диаконом УПЦ МП.

Зовсім трішки часу не вистачило, щоб пересіклися футбольні шляхи Кирлика та Віталія Косовського. Світла голова київського “Динамо” кінця 90-х залишив Хмельницький в 1991 році та відправився у Вінницю, своїм переходом він якраз звільнив на його лівий фланг півзахисту команди.

Як і Кирлик, ще одним уроженцем Хмельницького являється Руслан Костишин. Зараз він не без успіху тренує “Колос” з Ковалівки, а не так давно він був справжнім лідером дніпропетровського “Дніпра” та “Кривбасу”. В “Поділлі” півзахисник провів два сезони з 1994 по 1996 рік і саме там його шлях вперше пересікся з Поклонським, з яким вони разом будуть грати з “Дніпро”.

В сезоні 1993/1994 років окрім Шуховцева місце в складі хмельницької команди знайшлося і Юрію Бакалову. Відомий зараз тренер в “Поділля” перебирався у статусі зірки запорізького футболу(більше 200 матчів за “Торпедо” та “Металург”), проте і його перебування в команді було нетривалим – лише сезон.

Як вже пригадувалося раніше, найбільш зірковою по іменах команда була в “Поділлі” перед розпадом Радянського Союзу. Саме тоді команду очолював Мирон Маркевич, в захисті бігав Степан Юрчишин, а в лінії півзахисту Сергій Ковалець. В недалекому минулому головний тренер молодіжної збірної України саме в Хмельницькому розпочав свій футбольний шлях в якості професіонала(хоча перед тим бігав за аматорів в команді “Случ” з міста Красилів). Найбільш яскравим для Ковальця виявився сезон 1988/1989 в якому він відзначився 11 разів. Вже через півроку він стане гравцем київського “Динамо”.

Пліч-о-пліч того сезону грав з Ковальцем і Ігор Ніченко. Як і у випадку з партнером по команді майбутня зірка чемпіонату Угорщини залишить “Поділля” по завершенню сезону 1988/1989. Як і Ковалець, того сезону він заб’є 11 голів, проте перейде до “Металіста”. Згодом буде “Кристал” з Херсону, “Кривбас”, де він знову нагадає про себе, як вмілого бомбардира і переїзд до Угорщини. Два чемпіонських титули в сусідній країні, пара срібних нагород, звання кращого гравця чемпіонату сезонів 1997 та 1998 років, звання кращого бомбардира сезону 1995/1996 року – 18 голів…

Окрім вище перерахованих гравців, можна згадати також Ярослава Хому, який окрім “Поділля” пограв у складі “Карпат” та “Шахтаря”, можна згадати про Богдана Шершуна, який народився в Хмельницькому, проте свій футбольних шлях почав в Дніпропетровську. Елінскас, Гуменюк, Кучеренко, кожен з цих гравців приклав свою ногу, щоб про футбол Хмельниччини знали. Можливо, зараз футбол регіону переживає не найкращий період, проте історія сама розставить все на свої місця.